..::AzovSea::..

Главная :: Экология Северного Приазовья :: Библиотека

О сайте Экология Северного Приазовья

Вода - основа життя і дають її ріки - малі та великі, що потребують дбайливого ставлення до їхніх ресурсів, відновлення, бо саме вони забезпечують життєві потреби більшої частини населення і саме цієї води не достатньо для забезпечення всіх потреб господарства регіона, який є самим маловодним в Україні. На один квадратний кілометр Північного Приазов'я припадає в середньому від 5-10 до 40 тис. куб. метрів за рік, а на одного мешканця від 120 до 400 куб. метрів, що у 15-20 разів менше, ніж в західних областях держави. В маловодні роки ці цифри стають ще меншими. Основним джерелом питної води залишається поверхневий стік, тобто річки, озера. Всього на території Північного Приазов'я протікає біля 1900 річок, ручаїв, які поділяють за гідрологічними характеристиками на великі ( довжина більше 500 км - у Північному Приазовї відсутні), середні ( довжина від 101 до 500 км, таких - 18), малі (довжина від 26 до 100 км, їх 100), але найбільше всього надмалих - з довжиною менше 25 км - їх 1781.

Найбільшою рікою Північного Приазов'я є Кальміус (з тюркської мови "кил" - волос, "міус" - ріг, означає "вузька, як волос" або "скривлена, як ріг"). І дійсно, Кальміус не широкий, а його русло дуже покручене - найбільша з річок Північного Приазов'я, яка має витік в межах Донецької області. Починаючись поблизу Ясиноватського залізничного вузла тоненьким струмочком, Кальміус поблизу міста Маріуполя розливається повноводною рікою (довжина 209 км, площа басейну 5070 кв. км, глибина до 6 м у верхній та середній течії, у нижньому - 1,5-2 м) Відстань від Ясиноватої до Маріуполя по прямій майже у два рази менше ніж по річці, бо для того щоб прокласти шлях до моря їй потрібно петляти по донецькій землі, обминаючи висоти та кряжі.

Другою у Північному Приазов'ї, після Кальміуса, за довжиною (197 км) і площею водозбірного басейна (3450 кв. км) є ріка Молочна, яка впадає у Молочний лиман. Ширина річки від 2-4 метрів у верхів'ї до 20-30 метрів у середній і нижній течії, при найбільшій глибині 3,5 м і похилі русла 1,2 м/км. Її притоками є Чингул, Крульман, Юшанли, Арабка. Вода високо мінералізована, але її використовують для зрошування, рибництва.

На всьому протязі ріка зарегульована - має 3 водосховища і численні ставки. В татаро-ногайський період ріка мала іншу назву- Сютень, що в перекладі з половецької мови означає молоко, молочна. Археологічні дослідження, порівняння історичних першоджерел дають підставу вважати, що ріка Молочна та легендарна ріка Геррос, опис якої дав 2500 років тому Геродот, одне і теж. Геродот визначав її прилеглу територію як головне місце захоронення скифських царів.

Прикладами інших малих рік можуть бути Каратюк, Каратиш, Берестянка - притоки Берди /29,34/ (ріка середньої величини по існуючій класифікації), що впадає в Азовське море. Назва її походить від тюркського слова "Берди" - багата, богом дана. На російській карті 16 сторіччя вона має назву - ріка Богдан. І нині вона дає життя місту Бердянську, назва якого походить від назви ріки. Протікає Берда по Куйбишевському і Бердянському районах Запорізької області та впадає до Азовського моря на східній окраїні Бердянська. Її довжина 125 км, площа водозбірного басейну 1750 кв. км. Вода не відповідає вимогам для питної - занадто велика жорсткість (20-40 мг-екв/л) і солевміст 2-5 г/л, тобто її вода відноситься до солоноватих.

Потреби людей поставили цю і багато інших рік на межу зникнення. Тому і виникла для багатьох міст, особливо півдня України, проблема подачі води із Дніпра, хоча вона теж не відповідає сучасним вимогам для питної води. Мінералізація води в багатьох ріках Приазов'я зросла відносно природного фону, який був 30-40 років тому майже в 3-5 разів, що є наслідком забруднення промисловими та сільськогосподарськими стоками. До ріки надходить від 15 до 25 % азоту і 1,5-9 % сполук фосфору, внесених на поля у вигляді добрив.

Сумарний річний стік вод рік Північного Приазов'я не більше 1 куб. км, що явно не достатньо для розвитку регіона. Тому ще у 1982 році було почато будівництво Приазовської зрошувальної системи для площі біля 90 тис. гектарів. Для забезпечення приазовських міст Мелітополя, Бердянська, інших населених пунктів дніпровською водою було розпочато будівництво водоводу з Каховського водосховища.

Стан берегів Північного Приазов'я

Північне узбережжя Азовського моря потерпає від могутніх антропогенних навантажень, що погіршує якість природного середовища. Літературні джерела про екологічний стан цього регіона обмежені, і зокрема, за оцінками його рекреаційних можливостей. Особливість регіона - водночас наявність курортно-рекреаційних зон і великих промислових, аграрних центрів.
Для аналіза становища проблеми розвитку лікувально-оздоровчої справи в майбутньому, туристських маршрутів необхідно розглянути еколого-морфологічне становище берегів регіона.

Виходячи із морфологічних принципів районування берегів моря, усе узбережжя слід поділити на три дільниці: Таганрог - Маріуполь, Маріуполь-Бердянськ та Бердянськ-Генічеськ, характеристики яких розглянуто нижче. На першій дільниці берегові схили достатньо стабільні, хоча в деяких місцях (мис Рожок, західні береги кіс Кривої та Єлечанської) спостерігається інтенсивне руйнування узбережжя.

Враховуючи близкість великих промислових центрів, достатньо високу концентрацію ксенобіотиків у рекреантах, близькість глинистого берега до урізу морської води, а отже, її високу мутність, особливо при хвилюванні моря, і незначну ширину природного пляжу, ця дільниця, при даній екологічній ситуації, не відповідає еколого-гігієнічним вимогам, які висуваються до рекреаційних ділянок. Більш перспективним в цьому відношені є західна частина дільниці Маріуполь-Бердянськ: від села Новопетрівка до селища Луначарське, включаючи Бердянськ, де зосереджені мінеральні, рапні води і лікувальні грязі.

На третій дільниці, від Бердянська до Генічеська, особливо в її західній частині - від Бердянська до Приморська, яскраво виражені ерозійні та зсувні процеси. Влітку тут скупчуються десятки тисяч неорганізованих відпочиваючих із автомобілями та автобусами. Разташовуються вони біля кромки стрімкого берега зсувної будови, стимулюючи його руйнування. Ці процеси стають особливо яскраво вираженими в місцях, де кількість відпочиваючих превищує середню норму.

За даними болгарських екологів на одну людину повинно припадати приблизно 10 кв. м пляжу. У літні місяці (червень-серпень) тільки в межах Бердянської курортної зони зосереджується 0,3-0,5 млн. відпочиваючих на загальній площі пляжів біля 400 тис. кв. м. Із цього виходить, що екологічна норма навантаження перевищується більш ніж в 6-8 разів. Аналогічна ситуація характерна і для інших місць відпочинку. Це один із факторів, який призводить до погіршення екологічного становища північного узбережжя Азовського моря. Результат - руйнування берега, знищення пляжів, рослинності, засміченість.

Із розглянутого можна зробити висновок, що найбільш перспективними місцями для курортно-рекреаціоного будівництва і створення туристичних маршрутів є прибережні ділянки, приурочені до кіс або гирл річок, де піщані пляжі достатньо широкі, а береги пологі і віддалені від урізу морської води. Найбільш перспективними місцями є гирло річки Берда та Бердянська коса. Пляжі тут широкі, вода прозора. Однак за останні 8-12 років відбулося катастрофічно швидке зменшення їх ширини уздовж всього східного узбережжя Бердянської коси. Швидкість руйнування (зменшення) ширини пляжових ділянок коливається від 0,3 до 1,5 м за рік, в залежності від активності антропогенного навантаження. Слід урахувати, що вся узбережна зона є квазістійкою і будь-який вплив на неї активізує руйнівні процеси. Часто пляжі заносяться материковими грунтами, які містять токсичні сполуки пестицидів, важких металів. Це пов'язано з тим, що на сході Таганрог, а на заході Маріуполь - потужні промислові центри, викиди від яких акумулюються грунтом, а потім поступають у повітряний та водний басейни. Джерело пестицидів - сільскогосподарський комплекс.

В районі Новоазовська були проаналізовані грунти на глибині від 0 до 40 см і зроблено висновок, що вони можуть бути віднесені до другого типу деградації, що відображає формула: K=Na-21 Ca-8.0, Al-7.5, Fe-7.0, Cr-5.0, Mn-6.5, V-5.5, Ni-5.0, Ti-4.5, Pb-4.5,Cu-4.0, Hg-3.0, P-2.5, Zr-1.5. Індекси біля символів элементів вказують кратність перевищння їх концентрації відносно стандарту - грунт, який промивається природними опадами в районі м. Приморська. В цьому районі у верхньому шарі сконцентровані токсичні сполуки важких металів - хрому, ванадію, нікелю, свинцю і ртуті. Це призвело до формування нетипового для цієї дільниці геохімічного фона.

Велику небезпеку можуть становити так звані "ЧОРНІ ПІСКИ" - окремі ділянки узбережжя, де після шторму концентруються дрібнокристалічні уламки порід, що містять радіоактивні сполуки торію, урану. Зустрічаються такі піски майже по всьому північному узбережжю моря - біля Бердянська, Маріуполя, Приморська і можуть складати небезпеку тим, хто на них відпочиває. Їх радіоактивний фон може коливатися у межах від 60-90 до 400-600 мкР за годину.

На дільниці від Маріуполя до Бердянська береговий схил стрімкий, прорізаний балками, глибокими ярами. Руйнування вертикальних глиняних стінок берегів має виражено динамічний характер, пов'язаний з еколого-кліматичними умовами. Тут є досить широкі пляжні зони - від західної межі торгівельного порту м. Маріуполя до селища Ялта Донецької області, а потім - до кордону між Донецькою та Запорізькою областями (село Куликівське) вони звужуються до 3-5 м. В районі села Новопетрівка, яке в 12 км від Бердянська, пляжова зона різко розширюється, досягаючи місцями ширини 18-25 метрів.

Грунти Північного Приазов'я

Грунти, землі - головне багатство будь якої країни і від їх стану залежить добробут всьго населення. На жаль іде катастрофічно стрімке руйнування земель - сільськогосподарських, рекреаційних. В Північному Приазов'ї площа сільскогосподарських земель складає 2 млн. 718 тис. га з яких угіддь - 2 млн 246 тис. га, у тому числі орних земель 1 млн 911 тис. га. Тут найбільш розповсюджені чорноземи звичайні (54 %), чорноземи південні (22 %) - найбільш урожайні, темно-каштанові (8 %) та інші типи грунтів - 16 %. В постійному використанні знаходяться 83 відсотки грунтів, розпаханість складає більш ніж 76 відсотків - це дуже багато і дуже погано. В найближчі роки цю цифру необхідно зменшити до 50 - 55 відсотків.

Повсюдно в Приазов'ї зростає рівень хімічного забруднення, отруєння грунтів, а це означає - і рослин, тварин, людей сполуками важких металів, пестицидами. З майже 500 дозволених до використання пестицидів, метаболіти більше 100 з них можуть зберігатися у грунті від 5 до 7 років, переходячи у рослини, тварини, а отже і в організм людини, отруюючи його. В зв'язку з цим необхідна комплексна програма захисту сільськогосподарських земель від ерозії, деградації грунтів. Найважливішим заходом повинні стати вилучення із обігу та консервація частини площ, з глибокою ерозією.

Збереження землі, її родючості завжди були головною метою людей. Більше 2000 років тому древньоримський філософ Тіт Лукрецій Кар казав - все починається з землі. У 19 столітті відомий хімік Ю. Лібіх визначив ставлення людей до природи з моральних позицій так: "Причина виникнення і падіння націй полягає в одному і тому самому. Занедбання родючого грунту зумовлює їх загибель, підтримка родючості - їх життя, багатство, могутність". Так можна дуже коротко визначити зміст дії Земельного кодексу України, за яким розподіляється склад земель - сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів, промисловості, природоохоронного, рекреаційного, та історико-культурного значення, землі лісового, водного фонду та землі запасу. Закон визначив форми власності на землю - державну, колективну, приватну. Особливо виділяються в законі землі сільськогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення - їх експлуатація, охорона.

До природоохоронних земель віднесені території заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків-памяток садово-паркового мистецтва (наприклад у Бердянську, Маріуполі, Мелітополі), ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам'яток природи. Землі оздоровчого призначення - це ділянки, які мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та лікування. На таких землях встановлюються округи санітарної охорони і в їх межах забороняється передавати земельні ділянки у власність, надавати їх у користування, в тому числі в оренду підприємствам, установам, організаціям і громадянам, діяльність яких є несумісною з охороною природних лікувальних властивостей та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.

Землі оздоровчого призначення розташовані в основному уздовж узбережжя Азовського моря і одночасно вони мають і рекреаційне призначення, тобто призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення. Це ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок та мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, дитячих і спортивних таборів. На таких територіях забороняється діяльність, яка перешкоджає використанню їх за цільовим використанням.

Закон вимагає контролювати використання і стан охорони земель, вести моніторинг, тобто неперервне спостереження за станом земельного фонду.