Тваринний світ

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, базою для одержання промислової та лікарської сировини, харчових продуктів, інших матеріальних цінностей. Відносини у галузі охорони, використання тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, чи неволі, наприклад з вини людини - на суші, у воді, грунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони регулюються законом "Про тваринний світ".

Не дивлячись на досить складне екологічне становище тваринний світ в Північному Приазов'ї ще досить різноманітний і нараховує понад 400 видів, в тому числі ссавців 24, птахів - 150, земноводних - 9, плазунів - 8, риб - близько 90, комах - понад 120 видів. Ще зустрічаються тхір степовий, лисиця, борсук, вовки, ховрашки, зайці, байбаки. Окремі групи тварин, їх екологія вивчені недостатньо - молюски, ракоподібні, павуки. Найбільш пристосованими до швидких змін середовища виявилися комахи, які представлені багатьма видами. На травах - саранчові, клопи, коники. На квітках живляться дикі бджоли, оси, наїзники, мухи-журчалки, тахіни - хоча майже всі вони тепер рідко зустрічаються.

Фауна денних метеликів не дуже різноманітна. В основному це білянки - рапсова, капустяна, ріпниця, бояришниця та великі за розмірами - махаон, подалірій, адмірал, павичеве око, які тепер стали дуже рідкісними. Взагалі видовий склад комах дуже скоротився, що пов'язано з широким використанням хімічних препаратів у сільському господарстві, на присадибних ділянках. Але ще подекуди зустрічається найбільший метелик - сатурнія, а також перламутровка, вогневиця, пестрянка. Різноманітний світ комах прісних водоймищ: личинки бабків, комарів, ручайників, клопи - гладиш, водяний скорпіон, ранатра, а також жуки - водолюб, плавунець, вертячка і бабки - дозорщик, голуба, південна, лютка, стрілок.

З прямокрилих цікавою є дибка степова (Saga pedo), яка стала дуже рідкісною.

З твердокрилих жуків цікавим є ліксус катрановий, який живиться листям катрану і відкладає яйця у його стебла. Охороняється як компонент біоценозу у Хомутовському степу, в заказнику Обитічна коса, на узбережжі Бердянської коси. На цих же територіях спостерігається у нечисельній кількості і левкомігус білосніжний (Leucomigus candidatus) з родини довгоносиків. Переважає у прибережних біотопах - на солончаках, солонцях, ділянках з типовою сухостеповою рослинністю.

Перетинчастокрилі комахи представлені: сколія гігант, сколія степова, ляра анафемська, мелітурга булавовуса, джміль моховий, джміль пахучий та глинистий. Цікаво, що самка сколія гігант більшу частину життя проводить у компостних купах, шукаючи живителя - личинку жука-носорога або жука-оленя, яку вона паралізує, а потім відкладає в неї яйце. Також поступає і стиз смугастий, відкладаючи яйця на тіло паралізованих саранових, якими потім живиться личинка. Спостерігати ці види можна в основному на Арабатській стрілці, хоча трапляються вони дуже рідко. Мелітурга булавовуса, яка занесена до Червоної книги України корисна тим, що живе на масивах кормових трав, зокрема на люцерні, запилюючи її. Такі ж функції виконують джмелі - моховий, хоча віддає перевагу квіткам рослин бобових, губоцвітних, складноцвітних і є одним з найкращих запилювачів. Пахучий джміль є запилювачем багатьох рослин, але перед усім - конюшини, гарбузових. Джміль глинистий - комаха політроф - живиться на квітках рослин різних родин: бобових, шорстколистих, губоцвітних, баштанних культур. З двокрилих цікавим і дуже корисним є ктир гігантський, який спостерігається в основному у цілинному Хомутовському степу. Удень полює на різних, зокрема шкідливих комах - саранових, хрущів.

Птахи, яких налічують 200-250 видів, представлені основним ландшафтним ядром - комахоїдні-зерноїдні: жайворонки, перепела, дрофи, стрепети, сірі куропатки. Хижі птахи - орел степовий, лунь степовий і польовий, пустельга, кобчик, канюк, сова. Але і їх чисельність постійно зменшується з-за надмірного антропогенного впливу - руйнування місць гніздування, отруєння середовища.

Найбільш цікавими і рідкісними водними птахами є пелікани рожевий та кучерявий, баклан малий, колпиця, червоновола казарка та лебідь малий, огарь або червона качка, гоголь, савка та крохаль довгоносий.

На косах можна спостерігати більше 210 видів птахів, з яких місцевих більше 20 видів, гніздяться 60, пролітних - 110 і залітних 15 видів. Усе їх різномаїття можна умовно розділити на групи. Птахи мисливського призначення - крижень, чирок зеленокрилий та голубокрилий, шилохвіст, широконіс, свияз, чернета чубара, казарка білолоба, кроншнепи - великий, середній та малий, кулик-сорока, вальдшнеп, дрофа, горлинка, куропатка сіра, перепілка. Птахи, які мають певне сільськогосподарське значення - шпак, грак, крук, сорокопут, сизоворонка або ракша, удод, зозуля, славка яструбина, чайка-мартин, чайка буроголова, крячка річкова, сова болотяна, сова степова, сич, кобчик, пустельга або трясучка.

Ссавці, які потребують особливої уваги і більшість з яких занесені до Червоної книги - це комахоїдні: підковоніс малий (Rhinolophus hipposideros), вечірниця мала (Nyctalus leisleri), нетопир середземноморський (Pipistrellus kuhli), їжак вухатий (Еrinaceus auritus); гризуни: мишівка степова (Sicista subtilis), тушканчик великий (Fllactaga jaculus); китоподібні: з родини Дельфінові - азовка (Phocoena phocoena), хижі звіри: тхір степовий (Mustela (Putorius) eversmanni), перев'язка звичайна (Vormela peregusna). Дельфін азовка або пихтун поступово стає рідкісним видом, що пов'язано із зменшенням кормових ресурсів, хімічним забрудненням морської води. Живиться рибами - придонними (бички) та пелагічними (атерина, хамса). В Азовському морі налічується кілька тисяч особин. Тварина занесена у 1973 році до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які перебувають під загрозою зникнення, а у 1991 році до Європейського Червоного списку, але чисельність продовжує зменшуватися.

Уся територія Північного Приазов'я унікальна, хоча б тому, що вона, на відміну від інших регіонів України, не зазнавала оледеніння. В останньому льодовиковому періоді льоди дійшли до межі, що проходить через Куйбишево, Токмак та дещо далі на північ сучасного Мелітополя. Тому тут, південніше цієї лінії, зберіглися численні види ендеміків, реліктів, цікавих геологічних об'єктів. Багатство флори, фауни, геологічних об'єктів відбиті і у назвах місць, де вони знаходяться.

Кажучи про сучасну флору та фауну Північного Приазов'я не можна не згадати і древню, про той клімат, який сприяв існуванню екзотичних тепер тварин і рослин. За палеонтологічними даними на всій території Північного Кавказу, півдня України, від Румунії до Іспанії був субтропічний клімат. На цих просторах у пліоцені і до початку четвертинного періоду, тобто від 5 до 1 млн. років тому назад тут була саванна - субтропічний степ, в якому мешкали слони, антилопи, бізони, саблезубі тигри, страуси. Залишки таких тварин і тепер іноді знаходять у лесових грунтах, на прибережних зсувах, при будівельних роботах, пов'язаних з такими породами.

У 1937 році відомий бердянський краєзнавець, письменник О.С. Огульчанський знайшов, за допомогою рибалок, кістки південного слона на зсуві поблизу села Обитічне, біля сучасного Приморська (колишній Ногайськ).

Висота кістяка складає 4 метри 35 сантиметрів, а за оцінкою відомого ленінградського вченого В.Є. Гарута прижиттєвий розмір складав 4 метри 50 сантиметрів і важив 6-7 тон. Тепер кістяк південного слона експонується в місті Санкт-Петербурзі у Зоологічному музеї. На території СНД відомо всього ще два кістяка південного слона. Один - у Палеонтологіченому музеї Одесського університета, другий у Єревані.

Отже територія Північного Приазов'я цікава і у науковому і у практичному аспектах. Знахідки рештків древніх тварин знаходять і тепер. Багато видів тварин знаходяться у дуже депресивному стані і тому вимагають охорони. Зокрема до Червоної Книги України занесені 7 видів ссавців, 21 вид птахів, 2 види плазунів, 8 видів риб, 18 видів комах, 1 вид кільчастих червів. Для збереження представників флори і фауни, відновлення чисельності тих видів, які знаходяться під загрозою зникнення, створено 200 територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею майже 25 тис. га. Ці території мають не лише науково-практичне, пізнавальне, але і рекреаційно-культурне призначення.

Слід підкреслити окремо, що часто зникнення живих об'єктів пов'язано з неправильною, неграмотною діяльністю людей, "вчених", які розроблюють плани регулювання чисельності та складу живої природи. Наприклад, у сорокових роках орнітолог Пахульський писав, що "... із водойм південних морів СРСР та озер Казахської РСР можна виключити до третини мільйона бакланів... Треба виключити таке становище, коли скопичення бакланів охороняється в межах Астраханського заповідника... З усією рішучістю треба провести масовий відстріл в районі рік Кури, Дністра та Дунаю великого крохаля, який прилітає на зимівлю". Такі ж "вчені" пропозиції іноді з'являються у місцевій пресі (газета "Азовский вестник" №57, м. Бердянськ), коли пропонують відстріляти бакланів на Бердянській косі, бо вони поїдають багато риби. Але баклани - санітари моря і поїдають вони перед усім хвору рибу.

Були часи, коли у п'ятдесятих роках знищували гризунів, а в результаті чого виникали епізоотії. У Китаї горобці їли багато зерна і тому було вирішено їх знищити - результат той же самий. Більше того, тепер китайці завозять горобців з Австралії для боротьби з шкідниками сільського господарства. В Україні у 1958 році була видана постанова Ради Міністрів "Про знищення лисиць на території Української РСР" і в результаті і тепер популяція лисиць підірвана. Даремно тоді вчені доводили, що робити цього не можна. Тепер це намагаються повторити з вовками.

Такі навмисні "розумні" дії, разом з ненавмисними, саме і сприяють збідненню флори та фауни. Вони часто стають поштовхом до незворотних реакцій природи, які в кінці кінців стають спрямованими проти людини. Тоді і виникають питання про захист тварин та рослин.