Урбоекологічна ситуація

Основними джерелами формування несприятливої екологічної ситуації в Північному Приазов'ї є великі промислові центри - Маріуполь, Мелітополь та Бердянськ, де зосереджені хімічна, металургійна, машинобудівна галузі промисловості. Саме вони формують активний негативний вплив на природне середовище в цілому і зокрема на якість лікувально-оздоровчих факторів. Тривале функціонування підприємств таких галузей призвели до значного забруднення морської води, повітряного басейну та грунтів, які акумулюють усі шкідливі, небезпечні для здоров'я людини речовини.
Слід підкреслити, що майже всі населені пункти, в першу чергу села, а також міста - Бердянськ, Маріуполь, Мелітополь, Приморськ є історичними поселеннями.

Маріуполь - найбільше місто Донецької області у Північному Приазов'ї. Це сучасне місто обласного підпорядкування із населенням біля 550 тис. чоловік, один з найбільших хіміко-металургійних центрів України, а також місто курорт. Засноване на початку 16 сторіччя як фортеця Кальміус, у 1778-1779 роках мало назву місто Павловськ.
Сучасний Маріуполь поділяється на чотири райони: Жовтневий, Ільїчивський, Орджоникідзевський, Приморський. Поверхня міста рівнинна, слабо погорбована і обривається до моря крутим уступом із вузькою смугою піщаних пляжів довжиною до 16 км.
В межах міста протікає річки Кальміус та Кальчик.
У місті працює 58 великих підприємств, з яких найбільші - комбінат "Азовсталь", ім. "Ильича", "Азовмаш", агломераційна фабрика, коксохімзавод, металоконструкцій, металопрокатний, металоштамповочний, судноремонтний. В місті розвинена харчова (мясо-, хлібо-, рибоконсервний комбінати, харчосмакова фабрика) легка промисловість (швейна, сітковязальна, панчошна та інші фабрики). Разом вони утворюють більше 4000 джерел викидів шкідливих речовин, з яких у повітря надходять феноли, цианіди, роданіди, сполуки важких металів, концентрації яких перевищують гранично допустимі концентрації у 8-12 разів.
У місті щорічно утворюється в середньому 120 тис. т побутового сміття, яке містить небезпечні або потенційно небезпечні речовини, з яких при тривалому зберіганні, чи їх спалюванні утворюються надзвичайно шкідливі для здоров'я сполуки, яким притаманні канцерогенні, мутагенні, тератогенні властивості.
На території міста існують три полігони для побутових відходів, два з яких перевантажені і виведені з експлуатації, третій експлуатується в аварійному режимі. Небезпечними є звалища фенольних відходів Маркохіму, шлами газоочисних споруд металургійних комбінатів, сталеплавильні шлаки, нафтовідходи різноманітних виробництв.
Місто Маріуполь внесений до списку регіонів, які включені до Конвенції 1979 року про трансграничні забруднення повітря на великі відстані. Це стосується перед усім таких небезпечних для здоров'я людини і всього довкілля речовин як чадний газ, оксиди азота, фенол, формальдегід, амміак, фтористий водень.
На кожний гектар території міста за рік випадає у середньому 30 тис. т шкідливих речовин або майже 60 кг на одного мешканця, що у 130 разів більше, ніж у середньому по Україні. Через це погіршується насамперед здоров'я мешканців міста, особливо дітей. Характерними захворюваннями тут стали хвороби серцево-судинної системи (9-16%), органів травлення (4,1-4,6%). Умовно здорові діти у місті складають всього 75,8-82,6%, захворюваність дітей до 1 року 83,2%.
Розрахунки показали, що якщо б зараз зникли усі джерела хімічного забруднення довкілля, то їх наслідки були б відчутні на протязі майже 150 років.

Мелітополь - відноситься до великих міст, чисельність населення складає майже 160 тис. чоловік. Як селище засновано у 1784 році, а статус міста надано у 1841 році. Це великий промисловий центр, розташований на правому березі, колись судноплавної ріки Молочної. Загальна площа зелених насаджень 2,2 тис. га, є три парки - памятки садово-паркового мистецтва: ім. М.Горького, Красногірський і Залізничний.
У місті нараховується понад 30 великих промислових об'єктів. Мелітополь - багатогалузевий промисловий центр регіона, півдня України. Забруднення з них потрапляють у повітряний басейн міста, у водний басейн, а отже в Азовське море і перед усім у Молочний лиман. Середній валовий викид шкідливих речовин лише в атмосферу складає більше семи тисяч тон.
Основними очисниками повітря міста, його "легкими", є Старобердянське лісництво та дослідницьке господарство НДІ зрошувального садівництва. Площа всіх зелених насаджень міста складає 2150 га, що недостатньо для очищення його повітря. Як і для інших великих промислових центрів Приазов'я характерна відсутність сучасних засобів утилізації і знешкодження токсичних промислових та побутових відходів.

Бердянськ - третє за величиною та промисловому потенціалу місто Північного Приазов'я. Як і Маріуполь є містом курортом, хоча його курортно-рекреаційний потенціал незрівнянно потужніший.
Основи розвитку міста Бердянська, як промислового, були закладені ще у середині 19 сторіччя, а після цього, на початку 20 сторіччя він став розвиватися і як промислово-курортне.
Відомості про заселення території сучасного Бердянська сягають у глиб тисячоліть. На східній околиці міста - біля Солодкого лиману та Ближньому шпилі Макорт вивчені залишки двох поселеннь епохи ранньої бронзи (три тисячоліття до нашої ери). Якщо проаналізувати працю академіка Рибакова (історик, археолог) "Геродотова скифия", то з неї витікає, що тут, на узбережжі Азовського моря, 2500 років тому існувало давньогрецьке місто Гігрей. Зіставивши давні карти Страбона, Плінія із схемами, назвами Геродота - давньогрецького історика, який першим описав Північне Приазов'я, його природу, населення, міста, із сучасними картами, можна зробити висновок, що на східній околиці сучасного Бердянська таке місто могло існувати. Отже, вже 2500-3000 років тому тут мешкали люди, існувало поселення. Цьому сприяли фізико-географічні умови. Неподалік прісноводна ріка Берда, море багате на рибу. Північний схил круч захищав від холодних вітрів. За академіком Підоплічко, як відзначалося вище, в цьому місці 5-6 тис. років тому вже існувало поселення.
До 1917 року у місті було 4 консульства - англійське, бельгійське, італійське, французьке.
Бердянськ із самого свого заснування був індустріальним, промислово розвиненим містом, бо цьому сприяли умови: зручне географічне розташування на березі моря та економічна ситуація в Росії кінця 19 сторіччя. На цей час у місті мешкало майже 30000 жителів.
У сучасному Бердянську - 136000 мешканців (у 1986 році майже 160 тисяч) , існують 7 великих підприємств, продукція яких відома в багатьох країнах світу, а окрім них ще 60 малих. Площа міста - 8,3 тис. га, з яких під промисловими об'єктами 1,17 тис. га, під багатолітніми насадженнями 1,05 тис. га, під територіями курортів - 435, дороги, площі займають 410, лимани - 390 га, території рекреаційного призначення - 140 га.
Велика проблема Бердянська, як і Маріуполя, Мелітополя - утилізація промислових та побутових відходів, яких протягом року утворюється понад 100 тис. тон. Наприклад, лише на нафтохімічному підприємстві "Азмол" утвориться 2713 тон нафтових відходів, 1924 тони сульфатних шламів, 2976 тон нафтошламових промстоків, 6300 тон аміачної води, 100 тон солі.
Таким чином у Бердянську - промислово-курортному центрі, як і в інших містах Північного Приазов'я виявляються негативні тенденції. Це ставить проблему пошуку ефективних шляхів покращання ситуації.

Причини захворюваності, смертності в Північному Приазов'ї

Стан здоров'я, динаміка смертності і народжуваності - важливі показники продуктивних сил будь-якого регіону, держави. Північне Приазов'я - частина півдня України, що представляє собою важливий промислово-аграрний, рекреаційний регіон. Його економічний розвиток багато в чому залежить від соціальних характеристик - частоти захворюваності, співвідношення народжуваності, смертності, індексу людського розвитку, рівня життя й утворення населення. Аналіз цих характеристик особливо важливий у цьому регіоні, якщо врахувати, що близько 40% населення - пенсіонери, багато хто з них працюючі, особливо в сільському господарстві. Здоров'я - багатофакторне явище, у якому ведуче значення мають соціальні, еколого-медичні складові.

Приріст населення в Україні в 1960-1970 роках склав 5,2 млн. чоловік, у 1970-1979 - 2,6 млн., 1979-1985 роках - 1,1 млн. З 1989 року смертність перевищила народжуваність у сільській місцевості, а з 1991 року й у містах, де рівень і якість медичного обслуговування вище. В даний час в Україні смертність перевищує народжуваність майже в 6 разів, у зв'язку з чим з'явилися розрахунки, що показують що чисельність населення до 2010 року може зменшитися до 40 млн. чоловік. Слід зазначити високу смертність серед працездатного населення у віці 35-60 років. Аналогічні закономірності виявляються в Північному Приазов'я, населення якого 1,3 млн. жителів. Тут, незважаючи на зменшення промислового виробництва, а отже й обсягів шкідливих викидів лідирують хвороби "екологічного" характеру - захворювання дихальних шляхів і онкологічні. Так, виходячи з аналізу динаміки викидів шкідливих речовин в атмосферу Бердянська вони зменшилися майже в 6 разів - з 11,7 тис.т у 1990 році до 1,9 у 2000 році, скидання стічних вод в акваторію Бердянської затоки в 2 рази - з 14,5 млн. куб.м у 1990 до 8,9 у 2000 році. Однак захворюваність і смертність збільшилися відповідно більш ніж у 3 і 5 разів. Це ставить проблему пошуку причин антибатных зв'язків між медичними й екологічними показниками.

Одна з найважливіших причин - хімізація продуктів харчування за допомогою різних модифікаторів - антиокислювачів, барвників, подсластителей, консервантів, эмульгаторов, синтетичних гормонів, повсякденне застосування яких небезпечно для здоров'я.

Друга причина - хімічне забруднення повітря вихлопними газами автомобілів, димами багать і особливо смітників, при горінні яких утвориться величезна кількість диоксинов (ПДК 10-9-10-12 мг/м3). Так, при загорянні смітника промислово-побутових відходів Бердянська в атмосферу виділяється від декількох десятків до декількох сотень кг цих речовин, що поширюються при побіжному вітрі на 20-30 км. Ще велику небезпеку представляють смітника промислових і побутових відходів м. Маріуполя площа яких складає близько 450 га і зберігається більш 30 млн. т відходів, з них першого класу - більш 100 тис. т. Виходить,  чи рано пізно, вони попадають в Азовське море, мігрують по наземних трофічних ланцюгах. Забрудненню піддається не тільки море, але і поверхневі стоки - ріки, вода яких стала не питний.

Третя - радіоактивні монацитовые піски, що містять торий і уран,  намива періодично морськими хвилями по всьому узбережжю Азовського моря. Вони є на 70-80% альфа і на 20-30% гама випромінювачами, формуючи радіоактивне тло від 60-90 до 300-600 мкр/година. Неорганізовані відпочиваючі - місцеві і приїжджі часто, не знаючи їхньої небезпечної дії, подовгу загоряють на них. Четверта причина - низька екологічна, правова, санітарно-медична грамотність населення. Давно назріло питання про введення в перелік спеціальностей вищої школи "Екологічний менеджмент і аудит", що уже викладається в Київському національному університеті. Проблемою є екологічна, правова грамотність співробітників екологічних інспекцій, у яких працюють у кращому випадку фахівці суміжники - лікарі, педагоги, технологи, у гіршому - випадкові, але "потрібні" люди. У результаті проблема - відсутність ефективного превентивного контролю за станом природного середовища, якістю ввезених закордонних і місцевих продуктів харчування, предметів широкого вжитку.