Стан флори та фауни Північного Приазов'я

Особливістю ландшафта і рельєфа Північного Приазов'я є коси - вузькі півострови, які на багато кілометрів врізаються в море, тісно з ним зв'язані і територія яких не зазнала дії останнього оледеніння. Це сприяло збереженню древніх форм флори та фауни. Сучасний рослинний покрив кіс Північного Приазов'я найбільш потерпає від надмірного антропогенного навантаження з-за неконтрольованої кількості відпочиваючих, особливо неорганізованих. Це сприяє зменшенню біологічному різноманіттю, а отже наноситься велика економічна шкода природним ресурсам - лікувально-оздоровчим, геологічним - зменшення стійкості узбережжя, а також естетичним, науковим. Відомо, що існують такси - норми вартості кожної окремого екземпляра тварини, рослини, затверджені Кабміном України. Тому, знаючи орієнтовну чисельність кожного виду на певному ареалі можна дати грошову оцінку вартості втрат або прибутку. Оцінити можна навіть кормові, лукові трави, які мають перед усім властивість закріплювати піщані, глиністі береги, попереджуючі їх руйнування. Відомо, що берегозакріплювальні роботи дуже високовартісні. Зменшення біорізноманіття вже дорого коштує з-за примусового використання синтетичних пестицидів, бо вони не досить ефективні, але стимулюють зникнення багатьох видів тварин, рослин, сприяють отруєнню довкілля. А разом з тим давно відомо, що природне розмаїття рослин сприяє синергічній дії їх фітонцидів, захищаючи не тільки рослин, а і тварин. Тому необхідно проаналізувати стан флори, фауни прибережної частини Північного Приазовя у межах азовських кіс.

На піщано-черепашкових пересипах кіс розповсюджені зарості колосняка чорноморського, катрана понтійського, пирія морського, осоки колхідської, морської гірчиці та інших. Зволожені місця вкриті заростями клубнекомиша морського, очерету звичайного, комиша Таберномонтана, ситника Жерарда. Дуже зволожені місця займає солерос трав'янистий. У долинах річок, на узбережжі моря, лиманів зберіглася солончаково-лукова рослинність. Але на цих ділянках дуже інтенсивно випасають худобу, навіть на заповідних ділянках державного значення, що вказує на незадовільний стан їх охорони. Вузька пляжна смуга в літній період надмірно перевантажена відпочиваючими, в тому числі неорганізованими і з-за цього у флористичному відношенні досить бідна.

Важливим елементом рослинних спільнот кіс є галофітні луки, де звичайними є рослини солончакових пустель - солерос, галиміоне, та сарсазан. Цікаві псамофітні степи, які пов'язані з піщаними або піщано-черепашковими грунтами. Але зустрічаються вони тільки фрагментарними ділянками, де були умови для їх збереження - відсутність випаса худоби, розпашки грунтів. Ділянки таких степів збереглися на Арабатській стрілці. Тут переважають характерні для піщаних грунтів злаки - ковила дніпровська, піщаний колосняк, осока колхидська, катран приморський, синьоголовник приморський, а з кущів - тамарикс. Галофітно пустельні угруповання на сильно засолених грунтах - солерос трав'янистий, сведа солончакова, кермек.

Тваринний світ кіс, не дивлячись на досить складну екологічну обстановку у Північному Приазов'ї, досить різноманітний і налічує біля 450 видів, в тому числі 200-210 видів птахів, понад 120 видів комах, більше 90 видів риб, ссавців - 24, земноводних - 9, плазунів - 8 видів. Окремі групи тварин, їх екологія вивчені недостатньо - молюски, ракоподібні, павуки, з риб - інтродуцент-піленгас.

Птахи, з яких місцевих - більше 20 видів, гніздяться 60, пролітних - 110 і залітних 15 видів. Основне ландшафтне ядро - комахоїдні-зерноїдні: жайворонки, перепела, дрофи, стрепети, сірі куропатки. Хижі птахи - орел степовий, лунь степовий і польовий, пустельга, кобчик, канюк, сова. Але їх чисельність постійно зменшується з-за надмірного антропогенного впливу - руйнування місць гніздування, отруєння середовища. Між Арабатською стрілкою та Молочним лиманом подекуди зустрічається баклан малий, чисельність якого дуже мала - по кілька десятків особин у різних заповідних місцях кіс, акваторій моря. З лелекоподібних - колпиця, яку можна бачити як зальотного птаха від плавнів Бердянської коси до Сиваша.

З гусеподібних науковий та практичний інтерес представляють занесені до Червоної книги України червоновола казарка, лебідь малий та огар, гоголь і крохаль довгоносий. Червоноволу казарку можна спостерігати у дуже невеликій кількості від Бердянської коси до Арабатської стрілки, хоча ще наприкінці 80-х років під час міграцій налічувалося більше 40 тис. особин, а тепер кілька сотень. Лебідь малий, якого деякі дослідники вважають підвидом лебедя американського, в Україні не гніздиться. Окремі його особини зимують на північному узбережжі Азовського моря - на Молочному лимані, Обитічній та Бердянській затоках. Чисельність його невелика, зустрічається окремими групами по 5-10 особин. Огар, або червона качка гніздиться майже на всьому узбережжі Північного Приазов'я, але її чисельність дуже невелика. У дещо кращому стані гоголь, який іноді зимує на узбережжі від Обитічної коси до Арабатської стрілки.

Цікавим рядом є сивкоподібні, з яких слід назвати тих, що потребують особливої охорони: лежень - нечисленний вид, зуйок морський, ходулочник - у депресивному стані, рідкісний вид кулик-сорока, дуже рідкісні кроншнеп тонкодзьобий, кроншнеп великий та середній, вразливими видами є дерехвіст лучний та степовий, гоготун чорноголовий.

З горобцеподібних, які потребують охорони - очеретянка прудка - зустрічається тільки в районі Молочного лимана, кам'яний дрізд строкатий - в районі Західного Сивашу. Ареал вівсянки чорноголової охоплює все Північне Приазов'я. На косах ще гніздяться іволга, сойка, жайворонок, куріпка сіра, боривітер, але більшість з них - на межі зникнення.

Завезені і дуже добре акліматизувалися фазани, дрофи, перепели, які зустрічаються навіть у курортній зоні Бердянська. На морському узбережжі, косах та берегах річок - лебеді-шипуни, гусі сірі, чайки, кулики, баклани, які виконують санітарну функцію у прибережних акваторіях моря. На водно-болотних угіддях - лелека біла, чапля біла та сіра, кулики.

Комахи представлені багатьма видами - саранчові, клопи, коники, дикі бджоли, оси, наїзники, мухи-журчалки, тахіни, хоча майже всі вони тепер рідко зустрічаються. Фауна денних метеликів не дуже різноманітна. В основному це білянки - рапсова, капустяна, ріпниця, бояришниця та великі за розмірами - махаон, подалірій, адмірал, павичеве око, які тепер стали дуже рідкісними. Взагалі видовий склад комах дуже скоротився, що пов'язано з широким використанням хімічних препаратів у сільському господарстві, на присадибних ділянках. Але ще подекуди зустрічається найбільший метелик - сатурнія, а також перламутровка, вогневиця, пестрянка.

З твердокрилих жуків цікавим є ліксус катрановий, який живиться листям катрану і відкладає яйця у його стебла. Охороняється як компонент біоценозу у Хомутовському степу, в заказнику Обитічна коса, на узбережжі Бердянської коси. На цих же територіях спостерігається у нечисельній кількості і левкомігус білосніжний з родини довгоносиків. Переважає він у прибережних біотопах - на солончаках, солонцях, ділянках з типовою сухостеповою рослинністю.

Найцікавіші з лускокрилих, що занесені до Червоної книги України - махаон, який переважає на різнотравних луках, парках і садах та подалірій. Їх ареали різко скоротилися з-за викошування та випалювання трав, застосування пестицидів. Дуже рідкісний тепер з родини Бражникових - мертва голова, який до 40-х років 20 століття був розповсюджений майже на всій території України, а тепер у Приазов'ї трапляються іноді поодинокі екземпляри.

З перетинчастокрилих комах: сколія гігант, сколія степова, ляра анафемська, мелітурга булавовуса, джмелі - моховий, пахучий, глинистий. Спостерігати ці види можна в основному на Арабатській стрілці, хоча трапляються вони дуже рідко. Мелітурга булавовуса, яка занесена до Червоної книги України корисна тим, що живе на масивах кормових трав, зокрема на люцерні, запилюючи її.

Ссавці, які потребують особливої уваги і більшість з яких занесені до Червоної книги - це комахоїдні: підковоніс малий, вечірниця мала, нетопир середземноморський, їжак вухатий. Найбільш розповсюджений нетопир середземноморський - у центральній частині Північного Приазов'я, чисельність якого дуже низька, але трохи вища, чим інших названих кажанів. Спостерігається вночі у Бердянську, Маріуполі з раннього літа до осені. Їжак вухатий, чисельність якого дуже незначна, спостерігається - у Хомутовському степу. З морських ссавців - дельфін азовка або пихтун вже майже не спостерігається у Північному Приазов'ї і поступово стає рідкісним видом, що пов'язано із зменшенням кормових ресурсів, хімічним забрудненням морської води. В Азовському морі налічується кілька тисяч особин. Тварина занесена у 1973 році до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які перебувають під загрозою зникнення, а у 1991 році до Європейського Червоного списку, але чисельність продовжує зменшуватися. До Червоної Книги України з флори та фауни приазовських кіс занесені 7 видів ссавців, 21 вид птахів, 2 види плазунів, 8 видів риб, 18 видів комах, 1 вид кільчастих червів. Для збереження представників флори і фауни, відновлення чисельності тих видів, які знаходяться під загрозою зникнення, у Північному Приазов'ї створено біля 200 територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею біля 30 тис. га. Але цього замало для ефективнрого збереження флори та фауни Приазов'я.